Сировинні ринки — в центрі нової глобальної торговельної війни: наскільки все серйозно?

Світові сировинні ринки опинилися в епіцентрі загострення глобальної торговельної напруги, яка посилилася на тлі можливого повернення Дональда Трампа до влади та нової хвилі тарифного протистояння між США та Китаєм.

Аналітики RBC Capital Markets оцінили масштаби потенційних ризиків для світового ринку сировини та акцій гірничодобувних компаній — і змалювали стриману, але тривожну картину.

Навіть у разі повного скасування мит (що малоймовірно), втрати від пошкоджених торговельних зв’язків та зростаючої невизначеності залишаться. Проте поточна динаміка свідчить швидше про подальшу ескалацію, ніж про деескалацію.

Сировинні ринки вже відреагували: ціни на багато товарів знизилися з пікових рівнів, а витрати на виробництво зростають.

RBC використовує криву витрат галузі як ключовий індикатор. Історично товари торгуються поблизу 90-го процентиля кривої. Падіння нижче цієї межі зазвичай призводить до скорочення виробництва.

За поточними цінами:

• Залізна руда може подешевшати ще на 18% до $80 за тонну.
• Мідь — на 24% до $3,15 за фунт.
• Алюміній — ще на 12%, до рівня підтримки $1 за фунт.

Якщо ж ринок досягне 75-го процентиля (що траплялося лише 11% часу за останні роки), RBC прогнозує глибше падіння:

• Мідь — на 41% до $2,50 за фунт.
• Залізна руда — на 34% до $64 за тонну.
• Алюміній — на 17% до $0,90 за фунт.

Це суттєво вдарить по прибутковості гірничодобувних компаній: очікуване падіння прибутків — на 13% при 90-му процентилі і до 37% при 75-му.

Найвразливішими виглядають виробники кольорових металів, зокрема:

• Anglo American
• Antofagasta
• Norsk Hydro

Зокрема, Anglo American та Antofagasta особливо чутливі до падіння цін на мідь, яка зараз торгується на рівні $4,63 за фунт — значно вище рівнів підтримки.

Натомість Norsk Hydro вже враховує в цінах падіння алюмінію до $0,90 за фунт, що означає обмежений простір для подальшого зниження.

Більш стійкими вважаються компанії, що працюють з вугіллям та металами платинової групи — наприклад, Glencore, Anglo American Platinum та Ecora Resources.

Ринок вже відповів на новини: індекс SXPP знизився на 20%. Найбільше постраждали саме Norsk Hydro, Glencore та Antofagasta.

Для порівняння: під час криз GFC та COVID-19 падіння становило 60–75%, тож нинішнє зниження може бути лише початком.

Оцінки компаній це відображають. За даними RBC, мультиплікатори сектора — ціна/NAV та EV/EBITDA — знизилися до 0,72x і 4,6x відповідно, що нижче середніх, але ще не досягли кризових рівнів.

Ситуація з вільним грошовим потоком і балансами значно варіюється. Найстійкіші — Ecora Resources і Norsk Hydro завдяки низьким капіталовкладенням і стабільним доходам. А от Vale S.A. і Antofagasta — у зоні ризику, якщо ситуація погіршиться.

За песимістичним сценарієм відношення чистого боргу до EBITDA може перевищити критичну позначку 3x.

Також під загрозою дивіденди. У гіршому випадку:

• Antofagasta може взагалі скасувати виплати.
• Central Asia Metals та Vale S.A. — скоротять їх.
• Norsk Hydro, Ecora Resources та Anglo American Platinum мають шанси зберегти виплати.

У цьому контексті сильніші гравці можуть використати кризу для консолідації.

Rio Tinto уже посилює фокус на літії та може продовжити придбання, якщо ринкові оцінки залишаться привабливими.

BHP Group, хоча й згадується в контексті можливих M&A, має менше простору для маневру.

Glencore залишається «темною конячкою» — компанія сигналізує про інтерес до трансформаційних угод, однак ринкова волатильність ускладнює продаж деяких активів.

RBC прогнозує помірне зростання ВВП США (на рівні 1% у 2025–26 роках), але застерігає: торговельна ескалація може серйозно вдарити по цінах на сировину і компанії сектора, а крива витрат залишатиметься головним орієнтиром для оцінки ризиків.